Методичні рекомендації на допомогу
вчителям історії та суспільствознавчих дисциплін
у 2015-2016 н.р.
При вивченні історії та суспільствознавчих дисциплін у 2015-2016 навчальному році вчителі повинні
керуватися Листом Міністерства освіти і науки України від 26.06.2015 № 1/9-305.
Особливості вивчення базових навчальних дисциплін у цьому навчальному році викладені
у додатку №3 до згаданого Листа.
Навчально-методичне
забезпечення, рекомендоване Міністерством до використання в навчальних
закладах, зазначено у Переліках навчальних програм, підручників та
навчально-методичних посібників, розміщених на офіційному веб-сайті
Міністерства (www.mon.gov.ua).
Дозволяється використовувати підручники з
відповідним грифом Міністерства, що видані в попередні роки, враховуючи
при цьому зміни у програмах.
Щодо додаткової
навчально-методичної літератури, то вчитель вільний у її виборі й може
застосовувати таку, що найкраще реалізовує його методику навчання.
Також залишаються актуальними методичні
рекомендації Міністерства щодо організації навчально-виховного процесу і
вивчення базових дисциплін попередніх років. Тексти методичних рекомендацій розміщені на сайті МОН (http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical-recommendations) та в Інформаційних збірниках Міністерства освіти і
науки відповідних років.
Історія
У 2015-2016
навчальному році залишаються чинними дві програми для 5 класів загальноосвітніх навчальних закладів:
«Історія України. Вступ до історії» (К., «Перун», 2005 р.) та «Історія України (Вступ до історії) (К., Видавничий дім «Освіта», 2013
р.). Навчальні заклади, які оберуть програму
затверджену в 2004 р., можуть користуватись
підручниками, що вийшли друком у 2005 та 2010 роках: «Вступ до історії
України» автора В. Мисана та «Вступ до історії України» авторів В. Власова, О. Данилевської.
Навчальні заклади, які працюватимуть за програмою затвердженою у 2012 р.
користуватимуться підручниками, що вийшли друком у 2013 році: «Історія України
(Вступ до історії)» авторів О. Пометун,
І. Костюк І., Ю. Малієнко та «Історія України (Вступ до історії)» автора В. Власова.
Чинними для учнів 6-7 класів є
програми «Всесвітня історія. Історія України», (Київ. Видавничий дім
«Освіта», 2013 р.), (із змінами внесеними у 2015 р.). На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 06.02.2015 №
100 «Про розвантаження навчальних програм для учнів 5 – 9 класів
загальноосвітніх навчальних закладів» до навчальних програм внесено зміни,
спрямовані на їх розвантаження, врахування вікових особливостей розвитку
дитини, відповідність сучасному розвитку науки та технологій.
У
новій редакції програми з історії
України для 7 класу змінено назви розділів. Так розділ І. «Виникнення та
становлення Київської Русі» змінено на «Виникнення та становлення
Русі-України». Відповідно по тексту термін «Київська Русь» замінено на
«Русь-Україна». Також зазнали змін назви
і текст ІІ і ІІІ розділів.
У
програмі зі всесвітньої історії для 7
класу збережено основні структурні одиниці програми 2013 року: вступні (2 –
повтор і вступ), практичні заняття, узагальнення. Натомість вилучено оглядові
уроки. За рахунок змісту скорочено тему «Середньовічне місто»: з двох уроків – до
одного, тему «Монгольська навала на Русь. Новгородська боярська республіка.
Московська держава. Іван ІІІ» з
двох уроків – до одного. Теми «Розвиток техніки та повсякденне життя людини у
середні віки», «Житло, одяг, сім’я» –
об’єднано зі спорідненими темами.
Змінено теми окремих практичних занять: тему
«Походи вікінгів та їх завоювання» – на
«Наслідки Хрестових походів»; тему «Християнські храми у житті середньовічних
європейців» – на «Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного
студента».
Окремі уроки перенесено
в інші теми, зокрема переструктуровано такі уроки: «Франція у ХІ – ХV ст. Філіп
ІV Красивий. Столітня війна. І Англія в ХІ – ХV ст. Вільгельм I Завойовник.
Генріх ІІ Плантагенет. «Велика хартія вольностей». Війна троянд»; «Священна
Римська імперія, Італія, Іспанія у
Середні віки»; «Китай часів династії Тан. Завоювання Китаю монголами. Династія
Мін. Досягнення китайської культури»; «Індія. Касти. Індуїзм. Делійський
султанат. Досягнення індійської культури».
У
процесі планування уроків під час викладання історії України та всесвітньої історії в 7 класах варто звернути увагу на те, що за чинною програмою у
деяких темах подається нова послідовність вивчення навчального матеріалу та
застосовується проблемно-тематичний принцип його побудови. Вчителю необхідно
надавати учням можливість дізнаватися більше про історичні факти, що визначають
епоху, є основними, найсуттєвішими та створюють узагальнену картину минулого,
формувати в них розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків,
розуміння руху суспільства та історичного прогресу.
У 8-9 класах
загальноосвітніх навчальних закладів
навчання здійснюватиметься за програмами «Історія України. Всесвітня історія.
5-9 класи» (К., «Перун», 2005 р.), (із
внесеними у 2009 р. змінами).
Для 10-11
класів (рівень стандарту та академічний рівень) залишаються чинними програми
«Історія України. 10-11 класи» (52 год на рік, 1,5 год на тиждень), (із
внесеними у 2014 р. змінами), «Всесвітня історія. 10-11 класи» (35 год на рік, 1 година
на тиждень. Для класів історичного профілю є чинними програми «Історія України.
10-11 класи» (140 год на рік, 4 год на тиждень), (К., «Поліграфкнига», 2010 р.),
(із внесеними у 2014 р. змінами) та «Всесвітня історія. 10-11 класи» (105 годин
на рік, 3 год на тиждень), (К., «Поліграфкнига», 2010 р.).
Зміни,
внесені 2014 р. в програму з історії України для 10-11 класів:
- Тема «Соціально-економічні
перетворення в Радянській Україні (1929-1938 рр.)» - додано «Голодомор 1932-1933
років – геноцид українського народу»;
- Тема «Україна в роки другої світової війни (1939-1945 рр.). Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр.)» - додано
«Проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 р.»;
- Тема «Україна в перші повоєнні роки 1945 - початок 50-х рр.)» - додано «Національно-визвольний рух 1944 -1954 рр.»
- Тема «Україна
в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (середина
50-х-середина 60-х рр.)» - додано «Участь
українців у повстаннях у сталінських концтаборах 1953 – 1954 рр. ХХ з’їзд КПРС
і початок лібералізації». Також програму доповнено персоналіями Л. Лук’яненко, І. Кандиба, А. Горська, В. Чорновіл,
І. Дзюба та ін.
При вивченні теми «Голодомор 1932-1933 рр.» потрібно керуватись
Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., №50,
ст. 504), де «Голодомор визнається актом
геноциду Українського народу як наслідок
зумисних дій тоталітарного репресивного
сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів
колишнього СРСР».
При вивченні
в 11 класі тем пов’язаних з сучасною історією України вчителі та учні
обов’язково повинні використовувати науково-методичні
матеріали «Революція Гідності
та агресія Росії проти України»:
http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/educational-programs/
Важливим є використання в навчанні учнів
картографічних посібників: атласів, контурних карт, настінних карт. Вони
допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між
географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події. Велику роль відіграє
позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча.
Теми «Наш край»
При розгляді
тем «Наш край» з історії України необхідно враховувати, що учні повинні вивчати
на відповідних уроках історію області, адміністративного району та населеного
пункту. Перевагою
при вивченні місцевої історії є можливість
побачити в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Робота в
музеях, проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі допоможе навчити
учнів навичкам та методиці ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумаченню
та визначенню їх місця у більш широкому історичному контексті.
Правознавство
У 2015-2016
навчальному році учні 9-х класів
навчатимуться за програмою «Правознавство. Практичний курс», учні 10-го класу
вивчатимуть курс «Правознавство» (програми розміщені на офіційному сайті
Міністерства освіти і науки України: http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/educational-programs/).
Для 10 класів
всіх профілів (окрім правового) на вивчення правознавства відводиться 35 годин
на рік (1 год. на тиждень), а для правового
профілю – 3 години на тиждень.
Чинними є програми (К., «Поліграфкнига»,
2010 р.).
При вивченні
курсу правознавства у 2015-2016 навчальному році вчителеві обов’язково необхідно враховувати останні новели у
законодавстві України.
До програми, що була прийнята в 2008 році, внесено
зміни. Так, із тем окремих розділів виокремлено
питання, що складають відтепер нові теми. Такі питання є важливими для
розуміння дев’ятикласниками основ правознавства. Таке переструктурування змісту
сприятиме більш ефективному опануванню учнями основ правових знань уможливить
застосування вчителем правових ситуацій, опрацювання учнями фрагментів нормативно-правових
актів, загального обговорення правових питань тощо. У новій редакції програми
пропонуються такі окремі теми:
У розділі 1: Що таке правовідносини.
Учасники правовідносин. Підстави виникнення правовідносин (у попередньому
варіанті програми це було питаннями теми «Що таке право»).
Юридична відповідальність. Види юридичної
відповідальності. Коли і як особа відповідає за правопорушення (у попередньому
варіанті програми це було питаннями теми «Що таке правопорушення і юридична
відповідальність»).
У розділі 3: Що регулює цивільне право. Як
реалізувати й захистити особисті немайнові та майнові права (поява цієї теми
викликана необхідністю розуміння учнями предмету правового регулювання
цивільного права, адже їм складно засвоювати поняття «право власності» без
спирання на це).
Хто такі спадкодавець і спадкоємець. Що
таке заповіт. Як заповісти майно. Як успадкувати майно (така тема існувала в
найпершому варіанті програми, вона викликає зацікавленість учнів і має
практичне спрямування).
У розділі 5: Право на підприємницьку
діяльність. Як зареєструватися фізичною особою - підприємцем (у попередньому
варіанті програми це було питаннями теми «Право на працю в Україні»).
У розділі 6: Які відносини регулює
адміністративне право. Що таке адміністративне правопорушення. Види
адміністративних стягнень. За які адміністративні проступки відповідають
неповнолітні особи (у попередньому варіанті програми це було питаннями теми
«Які відносини регулює адміністративне і кримінальне право»).
Години на нові теми виділено за рахунок
скорочення та переструктурування навчального матеріалу, вилучення з програми
таких тем:
«Що таке конституція. Конституція України
– основний закон нашої держави. Повноваження органів законодавчої, виконавчої
та судової влади» (передбачалося 2 години) – ця тема детально розглядається в
предметі «Правознавство», 10 клас;
«Як укласти і розірвати трудовий договір.
Що записується в трудову книжку. Що таке заробітна плата» – ця тема детально
розглядається в предметі «Правознавство», 10 клас;
«Коли порушується кримінальна справа. Як
проводиться досудове слідство. Як проходить розгляд кримінальних справ у суді.
Права та обов’язки учасників кримінального процесу» (передбачалося 2 години) –
ця тема є складною для дев’ятикласників, матеріал чинних підручників базується
на Кримінально-процесуальному кодексі України, що втратив чинність.
Вилучено також окремі питання, а саме: які
середні навчальні заклади існують в Україні; як захистити особисті немайнові та
майнові права; влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування;
роботодавці та працівники на ринку праці; як знайти роботу; де можуть працювати
підлітки; як закон захищає неповнолітніх від експлуатації; наслідки злочину для
особи та суспільства; як не стати жертвою злочину.
Відповідно до змісту розвантаженої
програми відредаговано й вимоги до навчальних досягнень учнів. В окремих темах
зменшено їх обсяг, особливо щодо моделювання учнями правових процесів /процедур
чи формулювання особистісно ціннісного ставлення (права колонка програми. Крім
того, пропонується додати одну годину на узагальнення (після розділу 3) та
проводити уроки узагальнення в формі практичних занять.
Учителі повинні під час підготовки уроків з тем, що
присвячені галузевому регулюванню суспільних відносин, враховувати цілі та
напрями модернізації Української держави відповідно до Указу Президента України
від 12 січня 2015 р. № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»,
Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Постановою Верховної
Ради України від 11 грудня 2014 р. № 26-VIII, Угоди про створення Коаліції
депутатських фракцій у Верховній Раді України VIII скликання. У перерахованих
програмно-цільових документах передбачаються покрокові заходи щодо модернізації
правової системи України із визначенням конкретних строків їх виконання.
Законодавча діяльність Верховної Ради України безпосередньо пов’язана із закладеними
орієнтирами нормотворчих оновлень суспільного життя України.
Відповідно до Указів Президента України № 119/2015
від 03.03.2015 р. та 190/2015 від 31.03 2015 року було утворено Конституційну
Комісію з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції
України та затверджено склад Конституційної Комісії.
Важливо акцентувати увагу на проголошений курс
децентралізації влади, що передбачає
розширення повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів
виконавчої влади щодо прийняття індивідуальних рішень за зверненнями громадян
та юридичних осіб. Результатом таких заходів має стати оновлення законодавства
України про територіальний устрій, місцеве самоврядування, місцеві державні
адміністрації, Бюджетний та Податковий кодекси тощо.
За період 2014-2015 навчального року відбулись такі
зміни у законодавстві України: прийнято Закони України (у тому числі у новій
редакції) «Про вищу освіту» (№ 1556-VII від 01.07.2014 р.), «Про санкції»
(№ 1644 VII від 14.08.2014 р.), «Про очищення влади» (№ 1682-VII від
16.09.2014 р.), «Про прокуратуру» (№ 1697-VII від 14.10.2014 р.), «Про
Національне антикорупційне бюро України» (№ 1698-VII від 14.10.2014 р.), «Про
запобігання корупції» (№ 1700-VII від 14.10.2014 р.), «Про забезпечення прав і
свобод внутрішньо переміщених осіб» (№ 1706-VII від 20.10.2014 р.), «Про
пробацію» (№ 160-VIII від 05.02.2015 р.), «Про добровільне об’єднання
територіальних громад» (№ 157-VIII від 05.02.2015 р.), «Про забезпечення права
на справедливий суд» (№ 192-VIII від 12.02.2015 р.).
Також було внесено зміни до Кримінального кодексу
України (щодо невідворотності покарання
за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та
корупційні злочини; щодо посилення відповідальності
за окремі військові злочини), Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах
воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної
операції),
Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин), Податкового
кодексу України. Вчителю необхідно відслідковувати зміни в законодавстві України в частині
військової служби, мобілізації військовозобов’язаних, а також інших питань, пов’язаних із проведенням
антитерористичної операції.
Курси «Людина і світ», «Філософія»
У 10-11
класах продовжується вивчення курсів
«Людина і світ» і «Філософія» за програмами ««Людина і світ. 11 клас»,
«Філософія. 10- 11 класи» (К., «Поліграфкнига», 2010 р.).
Етика
Відповідно до Типових навчальних планів
(Додаток №13 до Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
від 03.04.2012 р. № 409 (в редакції
наказу Міністерства освіти і науки України
від 29.05. 2014 № 664) для загальноосвітніх
навчальних закладів з навчанням українською мовою і вивченням етики чи курсів
духовно-морального спрямування починаючи з 2014-2015 навчального року в 5
класах було відновлено, а у 6 класі
продовжено вивчення предмета «Етика»
або курсів
духовно-морального спрямування. Для
шкіл, що користуються іншими Типовими планами ці курси можуть вивчатись за
рахунок варіативної складової.
У 2015-2016
навчальному році залишається чинною програма для 5-6 класів загальноосвітніх навчальних закладів «Етика»
(К., «Перун», 2005 р.)
*Усі згадані
в даних рекомендаціях програми розміщені на офіційному сайті Міністерства освіти
і науки України:
http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/educational-programs/
Методист інституту І.Я.Букавин
Здоров’язбережувальна
діяльність загальноосвітніх навчальних закладів як пріоритетний напрямок
розвитку системи освіти області у 2015-2016 н.р.
Школа, як головна ланка
національної системи освіти, повинна забезпечити школярів необхідною базовою
теоретичною підготовкою, сформувати позитивне ставлення щодо збереження та
зміцнення здоров’я, соціально-психологічні здоров’язбережувальні компетентності, стиль життя, що забезпечить
саморозвиток особистості, оволодіння необхідними руховими навичками, умінням
своєчасно приймати рішення щодо запобігання шкідливим звичкам й небезпечній
поведінці.
Реалізація діяльності навчальних
закладів, спрямованих на збереження та покращення здоров’я дітей та учнівської
молоді можлива завдяки розбудові цілісної системи здоров’язбережувальної
освіти.
Здоров’язбережувальна освіта – це
освіта, яка переорієнтовується на гуманні, демократичні принципи управління,
організації та здійснення навчально-виховного процесу, створює
оптимально-сприятливі умови для розвитку, навчання, особистісної й професійної
реалізації, надає науково-обґрунтовані знання щодо здоров’я, здорового способу
життя, виховує пріоритет здоров’я,
загальнолюдські цінності, формує навички здорової і безпечної поведінки, готує
нову еліту вчителів, які володіють і постійно використовують у своїй діяльності
сучасні здоров’язбережувальні засоби,
методи і технології навчання.
У загальноосвітніх навчальних закладах області у 2015-2016 н.р. варто і
надалі проводити комплексну роботу щодо створення цілісної системи
здоров’язбережувальної освіти завдяки:
ü діяльності,
спрямованої на розвиток особистості, реалізацію
природних здібностей і можливостей, збереження і зміцнення здоров’я
дітей та учнівської молоді;
ü впровадженню в
навчальних закладах здоров’язбережувальних
технологій, сутність яких полягає в комплексній оцінці умов виховання і
навчання, в здійсненні моніторингу освітнього середовища та показників
індивідуального розвитку, проведенні відповідних психолого-педагогічних,
корегувальних, реабілітаційних заходів, спрямованих на забезпечення здоров’я
всіх учасників навчально-виховного процесу та якісної освіти школярів;
ü створенні неперервної
цілісної превентивної системи освіти
шляхом реалізації державних програм та
впровадження низки міжнародних профілактичних програм, розрахованих на
формування серед дітей та учнівської молоді навичок дотримання здорового
способу життя, профілактики шкідливих звичок, ризикованої та асоціальної
поведінки;
ü здійсненню
спеціальної підготовки вчителів на курсах – тренінгах;
ü здійсненню
комплексної оптимізації використання учнями вільного часу (рухливі, музичні
перерви, спортивно-оздоровча робота в
гуртках, секціях, клубах, туристичні походи, змагання тощо ).
На виконання стратегічних завдань
національної освіти та з метою розбудови ефективної системи освіти області щодо
покращення стану здоров’я школярів,
враховуючи кращий досвід педагогів Шкіл сприяння здоров’ю щодо
здоров’язбережувальної діяльності, та опираючись на рекомендації Міністерства
освіти і науки України, рекомендуємо методистам РМК, які
відповідають за здоров’язбережувальну діяльність:
ü пропагувати та
підтримувати практику створення в кожному навчальному закладі регіону
середовище, сприятливе для здоров’я школярів завдяки впровадженню медико-гігієнічних,
фізкультурно-оздоровчих технологій і особливо сучасних інноваційних
здоров’язбережувальних педагогічних технологій при проведенні навчальних занять
(протягом року);
ü сприяти впровадженню
різноманітних активностей в систему освіти регіону, зокрема і для забезпечення
фізіологічної норми тижневої рухової активності учнів(постійно);
ü вивчати,
узагальнювати та поширювати кращий
досвід освітян району (згідно плану);
ü активізувати
проведення в навчальних закладах району інноваційних виховних заходів
превентивної спрямованості щодо формування здорового способу життя,
профілактики нещасних випадків, забезпечення збереження життя і здоров’я учнів
(згідно плану);
ü проводити
роботу щодо організації та проведення у районі конкурсів здоров’язбережувальної
спрямованості (згідно плану).
Керівникам методичних об’єднань класних керівників:
ü визначити
здоров’язбережувальну діяльність в навчальних закладах одним із пріоритетних
напрямків роботи методичних об’єднань класних керівників;
ü навчати принципам
здоров’язбережувальної діяльності новопризначених класних керівників, залучаючи
до цієї роботи досвідчених педагогів та використовуючи передовий досвід
педагогічних колективів;
ü проводити спільні засідання з вчителями фізичної культури та основ
здоров’я, залучаючи до роботи фахівців методичних, соціально-психологічних
служб, працівників правоохоронних органів та ДАІ, громадських організацій, які
опікуються здоров’ям молоді, використовуючи для цього базові освітні заклади (
згідно плану);
ü проводити спільні засідання
з учителями початкової школи з метою забезпечення принципів неперервності та
наступності навчання здоров’ю, використання новітніх здоров’язбережувальних
технологій, впровадження системи моніторингу ефективності та якості
здоров’язбережувальної освіти ( згідно плану);
ü вивчати на засіданнях
методоб’єднань стан проблеми щодо ефективної організації роботи з питань
гігієгічного виховання, формування здорового способу життя, профілактики
шкідливих звичок та ризикованої поведінки, попередження травматизму у школярів
регіону, щодо утвердження принципів безпечної життєдіяльності ( систематично);
ü проводити районні молодіжні
конференції для лідерів «Молодь за здоровий спосіб життя»( згідно плану).
Адміністраціям загальноосвітніх
навчальних закладів:
ü об’єднати зусилля
всіх учасників навчально-виховного процесу на активізацію
здоров’язбережувальної діяльності (протягом року);
ü сприяти створенню
здорового шкільного середовища шляхом
приведення всіх елементів навчально-виховного процесу у відповідність зі станом
здоров’я та психофізіологічними можливостями дітей та учнівської молоді
(протягом року);
ü впроваджувати в
процес навчання та виховання дітей та учнівської молоді сучасні інноваційні
здоров’язберігаючі педагогічні технології, які базуються на інтерактивних
методах навчання та спрямовані на надання учням необхідних знань щодо
збереження здоров’я, формування здорового способу життя, цінностей, життєвих
пріоритетів, навичок збереження та зміцнення здоров’я ( протягом року);
ü проводити
цілеспрямовану роботу з педколективом щодо формування культури здоров’я шляхом
реалізації превентивних програм (згідно плану);
ü проводити щорічні
місячні акції: « Молодь за здоров'я», «Тиждень безпеки дитини», «Всесвітній
день здоров'я», тощо;
ü орієнтувати вчителів
на використання якісної навчально – методичної літератури нового покоління;
ü вивчати та
впроваджувати передовий досвід педагогічних колективів і окремих педагогів щодо здоров’язбережувальної діяльності;
ü залучати до
партнерських стосунків учнівську молодь,
батьків, педагогів та співпрацювати з науковими лабораторіями,
інститутами,міжнародними, державними, громадськими організаціями, які
опікуються здоров’ям учнівської молоді.
Методист
інституту Олендер І.О.
Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного
виховання у загальноосвітніх навчальних закладах
Історія
Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного
виховання у загальноосвітніх навчальних закладах
МОН України, рубрика
«Освіта» від 25.05.2015 року
Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності,
обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання
в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення
країни, активної громадянської позиції тощо.
Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота
України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну
як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати
її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню
громадянського миру й злагоди в суспільстві.
Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини
та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою
учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю.
Зміст виховних заходів має позиціонувати
Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту
українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного
політичного режиму в країні.
Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні
вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів
та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.
Героїчні й водночас драматичні й навіть
трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави,
зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно
взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим
є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості,
що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та
інших, природи, праці, мистецтва.
З огляду на це рекомендуємо:
По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи,
національно-патріотичне виховання – справу,
що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне
виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба,
Прапора, Гімну.
По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість,
налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему
вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.
По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції;
вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду
історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного
виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.
По-четверте, важливим аспектом
формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до
державної мови. Володіння українською мовою
та послуговування нею повинно стати пріоритетними
у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище
повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.
По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки,
виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.
Для реалізації цих глобальних завдань
необхідна системна робота, яка передбачає
забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання
дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.
У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної
роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.
Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних
впливів на особистість дитини здійснює освітнє
середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної
практики варіюється відповідно до особливостей
області, школи, класу, його мікрогруп
та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел
впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади
та ін.) школа посідає домінантні позиції,
тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається
більше.
З метою створення умов для реалізації
кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу
нашої нації необхідно модернізувати систему
викладання української мови, а саме:
- у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;
- формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме
прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну
мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;
- виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;
- сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації,
сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;
- плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме
на основі української мови;
-
через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних
масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;
- здійснювати розвиток мовлення не
тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших
предметів.
Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з
батьками, спрямовану на формування толерантності,
поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників
різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.
Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами
учнівського та батьківського самоврядування
щодо формування у дітей та молоді духовності,
моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.
У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного
виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.
Історія
Як писав Олександр Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є
народ сліпців». І такий народ завжди будуть зневажати й поневолювати. Українська
держава зможе розвиватися лише знаючи своє минуле, і пам’ятати, що саме історична
свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації.
У духовному і політичному житті кожного народу
є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер
буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. В історії України чимало
подій, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного,
щасливого, заможного життя. Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей
світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової
спільноти, серед них – Україна.
На уроках історії закладаються
підвалини історичних уявлень майбутніх громадян про давнє минуле власне українського
народу, його мови, культури, ментальних рис характеру, державно-політичного життя,
як невід’ємної складової формування європейської цивілізації. Тут учні мають отримати базові наукові знання, що
слугуватимуть фундаментом формування їх історичної свідомості, патріотизму. Український
патріотизм – явище, яке відображає все незаперечно цінне в історії української державності,
визнає природну закономірність довготривалого історичного розвитку української нації,
народу аж до створення своєї державності.
Під час уроків історії вчитель має донести
до учнів ідею української державності як консолідуючого чинника
розвитку суспільства й нації в цілому. Історія Руси-України, Литовсько-Руська держава,
Запорозька Січ, Гетьманщина, УНР, ЗУНР -
яскравий приклад тривалих державницьких традицій
України. Висвітлюючи теми, пов’язані з відновленням історичної пам’яті про них, особливого наголосу потребують порівняльно-історичні
відомості про переривання державності в інших європейських країнах, які на сьогодні
є потужними європейськими націями, а також на історичні обставини, які призводять
до переривання державності. Система патріотичного виховання передбачає формування
історичної свідомості молодого покоління українців, що базується на вивченні історії
боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного
шляху, особливо у ХХ-ХХІ століттях. Існування
України сьогодні – це результат тисячолітньої боротьби українського народу за право
мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного
і політичного розвитку суспільства.
Вивчаючи славні сторінки
історії варто звертати увагу на те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин
цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже українці - єдина в світі козацька нація. Козацтво було дисциплінованою організацією самого українського
народу, споконвічною формою його самоорганізації і самозахисту в лихоліття на засадах
стародавнього звичаю – Волі. У козацькі часи нашому народові були притаманними високий
рівень шляхетності, моральності, духовності, доблесті і звитяги, знання і бездоганне
дотримання національних традицій і звичаїв. А Запорозька Січ була
і залишається нині синонімом свободи, незалежності, людської й національної гідності.
У старших класах необхідно акцентувати
увагу на патріотизмі і моральності діячів
визвольного руху, показати витоки цього патріотизму. Так символом патріотизму і жертовності у боротьбі
за незалежну Україну став подвиг героїв Крут, боротьба за волю України повстанців
Холодного Яру, діяльність Української Повстанської
Армії, спротив дисидентів тоталітарній системі тощо. Ці та інші теми є надзвичайно емоційними, хвилюючими
і дають невичерпні можливості для розкриття такої людської якості, як самопожертва в ім’я нації та держави. Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторінку в історії України.
Історія України – це не тільки події, а й історичні
постаті. На прикладах життя, діяльності і боротьби за державу українських князів,
козацтва, видатних гетьманів Б.Хмельницького, І.Мазепи, П.Орлика; всього українського
народу та його видатних представників – Т.Шевченка, В.Винниченка, М.Міхновського,
М.Грушевського, С.Петлюри, С.Бандери та багатьох інших, вчитель має продемонструвати
національну гідність нашого народу, його прагнення мати власну державу.
На всіх етапах становлення український народ демонстрував високий національний
дух і прагнення жити вільно і незалежно, у мирі та злагоді з іншими народами.
Особливими мають стати уроки, присвячені революційним змінам, що відбулись у листопаді 2013 - березні 2014 р.р., що продемонстрували готовність молодого покоління
відстоювати національні цінності, українську державність, орієнтацію на фундаментальні
орієнтири світової цивілізації. Вчитель
має довести учням, що завдяки базовим цивілізаційним цінностям вдалося розмежувати світ диктаторських цінностей євразійства
і загальнолюдських цінностей Європи.
Події, які пережив народ України упродовж 2013 – 2014 рр. ще раз засвідчили, що проголошена у 1991р. державна
незалежність потребує постійного захисту,
глибокого розуміння та оцінки того, що відбувається навколо нас. Саме тому
на уроках, присвячених сьогоденню, особлива увага приділяється ролі учасникам бойових дій на Сході України та волонтерам.
Вчителі мають ґрунтовно опрацювати терміни «патріотизм», «нація», їх розуміння
учнями. Необхідно акцентувати увагу на тому, що патріотизм в нинішній час проявляється
не лише в безпосередній борні на Сході із зовнішнім ворогом, не тільки в надзвичайних
ситуаціях, але є звичайним станом повсякденного життя людини.
На уроках історії відбувається виховання громадянської
свідомості, гідності та честі в гармонійному поєднанні національних і загальнолюдських
цінностей, утвердження ідеалів гуманізму, демократії, добра й справедливості. Вчитель має домогтися усвідомлення учнями спільності інтересів усіх етносів українського народу в розбудові України,
формування міжнаціональної толерантності, необхідності розвитку духовної, фізичної
досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури тощо.
При цьому одним із завдань учителя є максимальне використання потенціалу творчих
здібностей та обдарувань учнів. Інтелектуальні ігри, дискусії, диспути, прес-конференції,
засідання «круглого столу», тематичні діалоги, ділові ігри та інші інтерактивні
форми роботи емоційно збагатять уроки. Рекомендується широко використовувати документи,
спогади, кіно- і фотоматеріали, звукозаписи, художні твори, які допоможуть створити
на уроках відповідну емоційну атмосферу,
підсилять виховний вплив навчального матеріалу.
Немає коментарів:
Дописати коментар